Одесит втратив зір на війні, але став педагогом: шлях життя
Воїн, який пройшов бої на Донбасі і залишився без зору, зміг знайти в собі сили пройти складний шлях реабілітації, щоб сьогодні викладати в одеському державному університеті внутрішніх справ. З чим довелося зіткнутися одеситу, які складнощі були на його шляху і як це навчати підростаюче покоління.
Про життя, війну та унікальний досвід журналісти Новини.LIVE поговорили з ветераном російсько-української війни Олегом Автомєєнко.
Початок війни
Для Олег Автомєєнко війна почалася ще у 2014 році — з першої хвилі мобілізації. На той момент він намагався поновитися на військовій службі після перерви, тому новини про призов не стали для нього повною несподіванкою. Події розгорталися дуже швидко: країна лише починала усвідомлювати масштаб загрози, а військові структури працювали в режимі термінового відновлення. У березні йому зателефонували з військкомату та запропонували прийти поговорити. Та звичайний, здавалося б, візит до установи швидко перетворився на початок нового етапу його служби.
“У березні мені телефонує дівчина з військкомату, яка займалася моїми документами, і каже: “Олег Михайлович, а ви ще не думали знову призватися до Збройних сил?” Я відповів: “Ні”. Вона каже: “Ну приходьте завтра до нас”. Я прийшов. Кажу: “Доброго ранку, я прийшов”. А вона: “Ось ваш стілець, ось ваш стіл. Все, працюйте”. Я питаю: “У сенсі працюйте?” Вона відповідає: “Ну все, ми вас призвали, ви наш працівник””, — згадує ветеран російсько — української війни Олег Автомєєнко.
Ветеран російсько – української війни Олег Автомєєнко, про початок війни. Фото: Новини.LIVE
Спочатку чоловіка залишили працювати у військкоматі, де потрібно було займатися документами та організаційними питаннями. Але для офіцера, який мав військову підготовку і досвід, така робота здавалася тимчасовою. Він відчував, що його місце поруч із військовими на передовій, а не за столом у кабінеті. Бажання бути разом із підрозділом, виконувати бойові завдання і не залишатися осторонь війни поступово лише посилювалося. Тож через кілька місяців він вирішив наполягти на переведенні до бойового підрозділу.
