Дунайський напрямок перехопив зерновий потік до українських портів

Переорієнтація зернових потоків

Спостерігається значна зміна логістичних маршрутів транспортування зерна з України, що зумовлена комплексом факторів, зокрема безпековою ситуацією та зміною пропускної спроможності ключових транспортних вузлів. Згідно з даними аналітиків Spike Brokers, за перші дев’ять днів вересня залізничний підвіз зерна до морських портів, включаючи перевезення до Ізмаїла, склав приблизно 65,6 тисячі тонн. При цьому на Дунайський напрямок припало 62,7 тисячі тонн, що свідчить про зменшення на 16,5% порівняно з аналогічним періодом минулого місяця.

Ця переорієнтація підтверджується також динамікою руху зернових вагонів. Станом на 10 вересня, кількість вагонів, що прямували до портів Великої Одеси, скоротилася до 209 одиниць, що на 107 менше, ніж тижнем раніше. Натомість, до дунайських портів рухалися 2797 вагонів, що на 640 одиниць більше порівняно з попереднім тижнем. Таким чином, загальне зменшення обсягів залізничних перевезень зерна не є єдиною причиною зниження обсягів поставок до Великої Одеси; значна частина вантажів фактично змінила свої маршрути.

Водночас, загальні обсяги залізничних перевезень зернових в Україні демонструють тенденцію до зростання. За перші дев’ять днів вересня залізницею було транспортовано 376,7 тисячі тонн зернових вантажів. Це на 15,2% більше, ніж за аналогічний період серпня, але на 37% менше у річному вимірі. Середньодобове навантаження становило 48,8 тисячі тонн.

Зростання транзиту через західні кордони

Частка логістичного навантаження також припала на західні прикордонні переходи. За перші дев’ять днів вересня через них передавали в середньому 225,9 зернових вагонів на добу, що на 17% більше за показник серпня. Найбільший середньодобовий обсяг передачі припадав на Угорщину – 64,4 вагона. Далі йшли Польща – 59,8, Словаччина – 56,6 та Румунія – 45,1 вагона. Варто зазначити, що кількість вагонів, які прибувають до кордону, зростає швидше, ніж фактична передача через прикордонні переходи.

За перші десять днів вересня Україна експортувала 959 тисяч тонн аграрної продукції на приблизно 493 мільйони доларів. Зернові склали 519,8 тисячі тонн, або 54,2% від загального фізичного обсягу експорту. Основними напрямками експорту були Туреччина, Німеччина, Італія, Алжир та Польща.

Ускладнення навігації на Дунаї

Переорієнтація вантажів на Дунай відбувається на тлі значного ускладнення судноплавства на цьому напрямку. За інформацією операційної менеджерки Avalon Shipping Катерини Кононенко, окремі рейси з Ізмаїла до іноземних портів наразі тривають понад місяць. Зокрема, рейс з Ізмаїла до Єгипту зайняв 26 днів, маршрут Ізмаїл – Ізмір має тривати 28–29 днів, а інший рейс до Єгипту – 32–33 дні. Для порівняння, раніше типовий рейс Ізмаїл – Єгипет тривав близько 12 днів, що означає збільшення тривалості перевезень щонайменше у 2,5 раза.

Однією з причин такого зростання є затори на Сулінському каналі. На початок вересня близько 13 суден очікували на вихід із каналу, а час очікування збільшився до 3–4 днів. Дефіцит суден та затримки на Суліні також призводять до подорожчання перевезень. У вересні фрахт кукурудзи з українських дунайських портів до Єгипту для суден типу coaster сягнув близько 110 доларів за тонну. Таким чином, Дунай наразі перебирає на себе значну частину логістики, яку раніше забезпечували порти Великої Одеси. Водночас, його пропускна спроможність і швидкість доставки залишаються обмеженими, а тривалі рейси та черги на Сулінському каналі збільшують собівартість експорту. Це відбувається на тлі різкого скорочення роботи портів Великої Одеси: за даними Міністерства розвитку громад та територій, з липня їхня вантажопереробка впала більш ніж у 15 разів через систематичні російські атаки на портову інфраструктуру. Нагадаємо, що Міністр розвитку громад, територій та інфраструктури України Микола Кулеба провів нараду в Одесі, де обговорювалися питання подальшої роботи морського коридору, безпеки судноплавства та стабільності української логістики в умовах посилення російських атак. Після 22 липня вантажопереробка портів Великої Одеси скоротилася більш ніж у 15 разів, що спонукало учасників наради до пошуку рішень для збереження роботи портів, захисту суден та інфраструктури, а також забезпечення альтернативних експортних маршрутів.