Від Калінінграда до Шпіцбергена: 5 сценаріїв російської агресії проти НАТО.

Росія готує ескалацію: Атлантична рада окреслила п’ять сценаріїв удару по НАТО

Після повномасштабного вторгнення в Україну, яке не принесло Росії очікуваних швидких результатів, Володимир Путін, попри значні людські та військові втрати, не відмовляється від своїх цілей. Навпаки, аналітики Атлантичної ради попереджають про можливу ескалацію та прямі атаки на країни-члени НАТО. Ці сценарії, розроблені військовим експертом Річардом Хукером, варіюються від найризикованіших до, на думку авторів, найімовірніших.

Стратегічна оцінка Кремля: чому Путін відчуває себе впевнено

Незважаючи на міжнародні санкції та військові невдачі, Путін, схоже, не бачить ситуації безнадійною. Внутрішньополітична стабільність, досягнута за рахунок придушення опозиції та пропаганди, вкупі з адаптованою до військових потреб економікою, створюють, на його думку, міцний фундамент для подальших дій. Російська економіка, хоч і переведена на військові рейки, демонструє зростання, а країна забезпечує себе продовольством та енергією. Зв’язки з Китаєм, Іраном та Північною Кореєю також надають підтримку.

Путін, імовірно, побачив у напруженості відносин між США та Європою, а також у можливих змінах політики Вашингтона, шанс послабити єдиний фронт НАТО. Його стратегія може полягати в тому, щоб спровокувати конфлікт на невеликій, стратегічно важливій ділянці території країни-члена Альянсу, сподіваючись, що страх перед ядерною ескалацією або внутрішні розбіжності завадять НАТО надати скоординовану військову відповідь. Це, на його думку, може підірвати довіру до 5-ї статті статуту НАТО та призвести до ослаблення Альянсу.

П’ять сценаріїв російського удару по НАТО

Доповідь Атлантичної ради окреслює наступні потенційні сценарії:

• Сухопутний коридор до Калінінграда (найвищий ризик): Москва може спробувати створити сухопутний коридор з території Білорусі через Литву до Калінінграда. Такий крок, хоч і відрізав би країни Балтії від Європи, призвів би до прямого конфлікту з потужною польською армією, що робить його надзвичайно ризикованим для Росії.

• Захоплення шведського острова Готланд (середньо-високий ризик): Контроль над Готландом, розташованим у Балтійському морі, дозволив би Росії порушувати морське та повітряне сполучення НАТО, розміщувати там ракети та радари, а також “покарати” Швецію за вступ до Альянсу.

• Гібридна війна на сході Естонії (середній ризик): Сценарій, подібний до подій 2014 року в Криму та на Донбасі. Росія може використовувати “зелених чоловічків”, агентів та пропаганду для дестабілізації ситуації в регіонах з російськомовним населенням, таких як Нарва, і спробувати створити “народну республіку”, ставлячи Захід перед складним вибором.

• Швидкий удар по Аландських островах Фінляндії (середньо-низький ризик): Раптове захоплення десантом Аландських островів, які за міжнародними угодами є демілітаризованими, надало б Росії контроль над важливими морськими шляхами до Гельсінкі та Стокгольма, завдавши удару по новому члену НАТО.

• “Холодна пастка” Шпіцбергена (найімовірніший варіант): На думку авторів, найреалістичнішим сценарієм є захоплення російськими силами віддаленого арктичного архіпелагу Шпіцберген (Свальбард), що належить Норвегії. Операція могла б включати диверсії на підводних кабелях, захоплення аеропорту та портів, після чого Росія розгорнула б системи ППО та протикорабельні ракети. Москва могла б оголосити про “тимчасовий” контроль задля захисту своїх громадян, попередивши про жорстку відповідь, аж до застосування тактичної ядерної зброї, у разі спроби деокупації. Це поставило б НАТО перед дилемою: ризикувати світовою війною чи дозволити Росії досягти стратегічної перемоги, показавши неспроможність 5-ї статті.