Україна просить вибачення у Південної Кореї за полонених, але цього недостатньо

Південна Корея очікує більших кроків від України

Міністерство закордонних справ Південної Кореї заявило про намір вжити рішучих заходів у зв’язку з розголошенням Україною інформації про передачу двох північнокорейських військовополонених. Хоча Київ і надав вибачення, Сеул вважає їх недостатніми.

Глава південнокорейського зовнішньополітичного відомства Чо Хьон підтвердив, що підтримував діалог з українським колегою Андрієм Сибігою щодо цієї ситуації. Сибіга, за словами Чо Хьона, пояснював складність обставин, що склалися, і передавав вибачення від української сторони. Однак, як наголосив міністр, ці вибачення не досягли того рівня, на який розраховувала Південна Корея. “Ми маємо намір вжити рішучих заходів”, – заявив Чо Хьон, не вдаючись у деталі щодо їхнього характеру. Серед можливих кроків, які розглядає уряд, згадувалося навіть тимчасове відкликання посла Південної Кореї в Україні.

Міністр закордонних справ Південної Кореї також нагадав про початкову домовленість сторін про збереження конфіденційності цієї інформації. Це було зроблено з метою захисту безпеки самих військовополонених та їхніх родин, які залишаються на території Північної Кореї. За словами Чо Хьона, саме українська сторона виступила з ініціативою не розголошувати ці дані.

Відповідаючи на запитання про мотиви, якими міг керуватися президент України Володимир Зеленський, розкриваючи факт передачі полонених, Чо Хьон висловив припущення, що це могло бути зроблено для демонстрації того, що Україна діє відповідно до принципів ліберальної демократії перед Організацією Об’єднаних Націй. Проте, він підкреслив, що це є його особистою інтерпретацією подій.

Напруга навколо угоди про полонених

Ситуація навколо передачі північнокорейських військовополонених набула скандального характеру після того, як президент України Володимир Зеленський під час свого виступу на Генеральній Асамблеї ООН публічно повідомив про цей факт. Південна Корея розцінила це як порушення попередніх домовленостей про конфіденційність, що призвело до висунення вимоги про офіційні вибачення.

Згодом радник українського президента Дмитро Литвин намагався зменшити значення інциденту, заявивши, що розголошення інформації було лише констатацією факту передачі солдатів, і що Україна, як “відкрита країна”, не мала підстав приховувати подібні дії, які могли б виглядати “незвично” у разі їхньої таємності.

Національна розвідувальна служба Сеула, у свою чергу, повідомляла, що саме Україна вперше висловила бажання засекретити процес передачі полонених з КНДР. Київ, за даними розвідки, побоювався негативних наслідків такого кроку, які могли б ускладнити майбутні переговори щодо обміну військовополоненими. Таким чином, розголошення інформації українською стороною викликало дипломатичне невдоволення та призвело до вимоги про вжиття подальших заходів з боку Сеула.